1. Сумісність із середовищами: ущільнювальні матеріали мають бути сумісні з рідинами, газами чи хімічними речовинами, з якими вони стикаються, гарантуючи, що вони не набухають, не піддаються корозії, не розчиняються та не страждають від погіршення продуктивності. Наприклад, паливні системи вимагають використання фторкаучуку (FKM), а не стандартного нітрильного каучуку (NBR).
2. Діапазон температур: матеріали повинні зберігати свою еластичність і механічні властивості в діапазоні робочих температур обладнання (включно з максимальною та мінімальною температурами). Силіконова гума, наприклад, забезпечує широку термостійкість, тоді як деякі звичайні гуми можуть тверднути та втрачати свою еластичність при низьких температурах.
3. Умови тиску: для застосування під високим тиском потрібні матеріали з високою механічною міцністю та стійкістю до екструзії; у таких випадках також може знадобитися використання резервних кілець.
4. Стан руху: статичні, зворотно-поступальні та обертові ущільнювачі висувають різні вимоги до коефіцієнта тертя, зносостійкості та теплопровідності матеріалу.
5. Фактори навколишнього середовища: вплив таких елементів, як озон, ультрафіолетове (УФ) випромінювання, вологість або цвіль, може вплинути на термін служби матеріалу.
